Вірші, що Вам подобаються

Україна

ось ще один, теж написаний моєю подругою:

Ну ось, ти знову влучив прямо в серце
На день подарував себе і втік
Пекучою сльозою одзоветься
Любов, якій утратила я лік.
Учора ти був мій
Мене обожнював і грів мене собою,
Просила лиш у часу “ну, не смій.
Іти і його забирать з собою.”

Учора знову на моїх губах
Тремтіли твої поцілунки.
Усе було неначе в снах
Для мене миті ці як долі подарунки.

Ти знову був моїм, а я була твоя
Різниця лиш-завжди була твоєю.
Була і буду. А любов моя -
Ну чим же мені жити, як не нею?

Прийди до мене вранці, уночі
Все байдуже-я так тебе чекаю.
Я тихо так, неначе крадучись,
До тебе вийду й щастям засіяю…

напишіть якийсь комент до нього!

Україна

А що тут скажеш? Романтично

Ось ще один вiрш, який менi подобається:
Наталка БІЛОЦЕРКІВЕЦЬ

ПОРА РЕПЕТИЦІЙ

Наша кожна закоханість кожна тісніша та ближча
смертоносною голкою вишито флер цей і дим
поверни місяць так щоб він падав на рідне обличча
і тремти як художник і плач як убивця над ним

це пора репетицій дерева виходять на сцену
кров старого актора стіка листопад листопад
о наївний глядачу ти віриш ця смерть достеменна
смерть завжди достеменна тебе научає театр

і на сад що тепер помира і воскресне весною
на зів'ялі оголені плечі старої гори
і на рідне обличча що збліднуло перед тобою
накладає мистецтво широкий підкреслений грим

це пора репетицій вже текстом великої драми
перетруджено губи ремарки горять із пітьми
хай не будуть проклятими ролі що обрано нами
ми як пізні дерева готові уже до зими
_________________
калинова кров — така ж крута,
вона така ж терпка, як в наших жилах...

Україна

Україна

Оце здивували..Прийшла кинути якийсь свій віршик, а виявляється мене вже випередили!Вірш "Усе пройшло" написала я.Нарахунок того що у всіх дівчат вірші на одну тему-не правда.Особисто я написала все що відчувала.Цей вірш створила, можна сказати, на одному подиху.Може ще хтось оцінить?

Україна

Ось ще один з під мого пера:

Тобі

Той блиск в очах,
Той шепіт губ
Дзвенить у снах
І вабить дух.
Лечу туди -
Де є лиш ти
Лиш змов куди
Мені іти.
Любов зі мною
Повсякчас.
А я з тобою,
І не раз
Я так прошу
Мить зупинись!
Щоб щастя шум
Не прокотивсь.
Побудь зі мною,
Залишись.
Серце тропою
Мчить кудись.
У далеч зір,
У шепіт хмар.
Йому повір
І не прогав.
Я серце віддала тобі
Не загуби, і не зрони.
Із серцем своїм пов’яжи
Нехай летять. В кохання сни.

Україна

ненормальна... написав(ла) (01 Травня 2007 08:36

) :

ось ще один, теж написаний моєю подругою:

Ну ось, ти знову влучив прямо в серце
На день подарував себе і втік
Пекучою сльозою одзоветься
Любов, якій утратила я лік.
Учора ти був мій
Мене обожнював і грів мене собою,
Просила лиш у часу “ну, не смій.
Іти і його забирать з собою.”

Учора знову на моїх губах
Тремтіли твої поцілунки.
Усе було неначе в снах
Для мене миті ці як долі подарунки.

Ти знову був моїм, а я була твоя
Різниця лиш-завжди була твоєю.
Була і буду. А любов моя -
Ну чим же мені жити, як не нею?

Прийди до мене вранці, уночі
Все байдуже-я так тебе чекаю.
Я тихо так, неначе крадучись,
До тебе вийду й щастям засіяю…

напишіть якийсь комент до нього!

На початку вірша ритм дещо збивається, а кінцівка:
"Ти знову був моїм, а я була твоя
Різниця лиш-завжди була твоєю.
Була і буду. А любов моя -
Ну чим же мені жити, як не нею?

Прийди до мене вранці, уночі
Все байдуже-я так тебе чекаю.
Я тихо так, неначе крадучись,
До тебе вийду й щастям засіяю… "

кінцівка сподобалась...

Україна

лінія злету — камера схову ...
ламана крейда і лагідна правда
ніби ручна прислуговує слову
та замерзає в тобі ніби фарба
можеш — вертайся ніхто не завадить
трісне цитрина від соку що тисне
вечір тобі проспівали цикади
зранку тобі бракуватиме кисню
попереджали — падіння не вихід
мудрі чи добрі — які вони — люди ...
лінія злету зручна ніби вивих
лінія злету — далі не буде
чи не навмисно чи передчасно
хай потім інші розкажуть за тебе ...
є висота за якою все ясно
далі не буде далі не треба

весна розправляє наповнені русла
нікому не скаже всю правду рибалка
як дивиться майже ковтаючи усміх
розрубана мов оселедець русалка
і слід угорі проростає повільно
мов зміст лише ледве знайомої мови
допоки по хмарах блукають
всесильні
набиті травою священні корови
і ніби життя зависає на нитці
так тоскно і тонко що навіть не
рветься
і слухає час із цікавістю вбивці
як дихає Бог між ударами серця

Дмитро Лазуткін

ПС. Просто його вірші приносять неймовірне задоволення і легкість

Україна

Чаруючий вірш!

Великобританія

Увесь вечiр намагаюся помiстити вiрша свого, власного - та нiяк не вдається! Видає: вибрати тему. Вибираю. Знов - те саме. тому вiрша розмiщую тут:

Моє серце з тобою, Грузiє!

Пiсля затемнення упир ожив iзнов,
Пiд маскою фальшивого зухвальства
Песиголовець-вбивця. Ллється кров...
Над Грузiєю тьма вiд маршу гарпiй..

Тримайсь, народе гордий! Вiдлiк йде -
I на синдром iмперського цинiзму
Як гiльотина - карма упаде,
Бо ката кожного вогню чекає тризна!

Дуже сучасно .